Автомобільний інформаційний портал

Концепт-кари, які випередили свій час: коротка подорож крізь 80 років фантазії

Коли «концепт» був справжнім концептом
Сьогодні словом concept car часто називають майже готову серійну модель, яку ось-ось покажуть у салонах. Але так було не завжди. Раніше концепт-кари були сміливими експериментами — без огляду на реальність виробництва.

Лабораторія ідей на колесах
У середині XX століття автовиробники використовували концепти як полігон для фантазії. Незвичні форми, реактивні мотиви, футуристичні інтер’єри та нові технології — усе це з’являлося задовго до серійних авто.
Від Buick Y-Job до електричного майбутнього
Починаючи з Buick Y-Job 1939 року, світ побачив десятки культових концептів:

• аеродинамічні експерименти Alfa Romeo BAT,
• реактивні GM Firebird,
• клиноподібні шедеври 1970-х на кшталт Lancia Stratos Zero,
• технологічні прориви 1990-х і 2000-х,
• електричні та автономні бачення останнього десятиліття.

Чому вони важливі
Більшість цих авто так і не стали серійними. Але саме вони сформували дизайн, технології та сміливість, якими ми користуємося сьогодні.

Лише верхівка айсберга
Навіть десятки прикладів — це лише мала частина історії. Світ концепт-карів значно глибший і яскравіший.
Пристебніться. Подорож у майбутнє почалася ще в минулому.

Buick Y-Job (1939): концепт, що змінив автоісторію

Buick Y-Job часто називають першим у світі концепт-каром, хоча формально цей статус належить Volvo Venus Bilo 1933 року. Втім, саме Y-Job зробив зіркою дизайнера GM Гарлі Ерла.

Для свого часу авто було революційним: приховані фари, електросклопідіймачі та електричний дах, захований під жорстким тонно. Саме Y-Job задав стиль американських машин, який став масовим уже після Другої світової війни.

Buick LeSabre (1951): народження реактивної Америки

Після Y-Job дизайнер Гарлі Ерл пішов ще далі. Концепт Buick LeSabre ідеально вловив настрій післявоєнної Америки та епохи реактивних літаків.

Авто було майже на 30 см нижчим за серійні моделі, отримало V8 потужністю 335 к.с., панорамне лобове скло, приховані фари та гігантські плавники. Саме вони стали модою для американської «великої трійки» у 1950-х.

LeSabre мав і технологічний трюк — дах, який автоматично закривався під час дощу. Цей концепт запустив реактивний стиль в американських шоукарах і серійних моделях більш ніж на десятиліття вперед.

Ford XL500 (1953): авто без зусиль

Концепт Ford XL500 показував, яким Ford бачив комфорт майбутнього. Кнопкова автоматична коробка передач обіцяла максимально легке керування без зайвих рухів.

Скляний кузов створював ефект «акваріума», а проблему спеки мала вирішити нова на той час технологія — кондиціонер. У стандартне оснащення також входив телефон і вбудовані домкрати на випадок проколу колеса.

Alfa Romeo BAT 5 (1953): італійська аеродинамічна революція

США не мали монополії на концепт-кари. У 1950-х студія Bertone створювала сміливі експерименти, і BAT 5 став одним із найяскравіших.

Головна ставка — екстремальна аеродинаміка й мала маса. Коефіцієнт опору повітря становив лише 0,23, що було неймовірно для того часу. Завдяки цьому авто з мотором усього на 100 к.с. і масою 1100 кг розганялося до 120 миль на годину.

Уже наступного року BAT 7 знизив Cd до фантастичних 0,19, остаточно закріпивши статус концептів BAT як прориву свого десятиліття.

Buick Wildcat II (1954): передчуття Corvette

Buick Wildcat II виглядав як справжнє авто майбутнього. «Крило» в дизайні передка та кузов зі склопластику вирізняли його на тлі серійних машин початку 1950-х.

Концепт дебютував у той самий рік, що й перший Corvette. Якщо придивитися до центральної частини кузова, стає зрозуміло: саме Wildcat II багато в чому підказав образ ранніх «Веттів».

De Soto Adventurer II Coupé (1954): елегантна аеродинаміка

Головна мета цього концепту — максимально гладкий і «слизький» дизайн, а не показна розкіш.

Автомобіль отримав стримані, чисті форми, але задні ліхтарі у стилі реактивного двигуна вже натякали на сміливі ідеї майбутніх концептів Chrysler.

Ford FX Atmos (1954): реактивний експеримент

FX означав Future Experimental, а назва Atmos символізувала «світле та необмежене мислення».

Концепт мав скляний купол, три місця та авіаційні плавники спереду і ззаду. Це був справжній автомобіль ери реактивних літаків — навіть космічний за духом.

GM Firebird I (1954): турбінне майбутнє

Перший із трьох концептів Firebird позбавив водія традиційного керма, педалей та акселератора — все керувалося одним джойстиком.

Розташування посередині дозволяло керувати авто як водієві, так і пасажиру. Потужність забезпечував газотурбінний двигун, який навіть міг живити дім через вбудований генератор. І, звичайно, вигляд у нього був неймовірно футуристичний.

Ford Mystere (1955): скляний кокпіт майбутнього

Лобове скло Mystere огортало авто майже повністю, від дверей до дверей, а щоб сісти або вийти, весь кузов підіймався як купол.

Салон був із кондиціонером, а силова установка — задньомоторна газова турбіна, що робила авто справжнім зразком космічної естетики 1950-х.

Lincoln Futura (1955): зірка «Бетмена»

Futura відома завдяки ролі в оригінальному серіалі «Бетмен», але спершу вражала своїм унікальним дизайном: два куполи з плексигласу та плавники спереду і ззаду.

Авто отримало 300-сильний V8, автоматичну коробку з кнопковим керуванням і обійшлося Ford у $250 000 — близько $2,5 млн у сучасних грошах.

Buick Centurion (1956): реактивна інновація

Задня частина авто була натхненна винищувачами — всі лінії сходилися в одну точку.

Замість дзеркал заднього виду концепт мав камеру у хвості, яка передавала зображення на екран на панелі — технологія, що серійно з’являється лише сьогодні. Верхня частина кузова була майже повністю скляною, з кількома тонкими стійками для жорсткості.

GM Firebird II (1956) & III (1958): від доріг до космосу

Firebird II був зроблений із титану і розрахований на рух по спрямованих трасах — прообраз сучасних автономних авто.

Два роки потому з’явився Firebird III, ще сміливіший: натхненням слугували космічні ракети, а не літаки. Концепт отримав автоматичне керування, турбіну на 225 к.с., клімат-контроль та автоматичне освітлення.

Ці моделі стали фінальним акордом кар’єри Гарлі Ерла, який після 30 років у GM сформував американський автодизайн і зробив компанію світовим лідером.

Oldsmobile Golden Rocket (1956): фішки майбутнього

Golden Rocket мав 3,2-літровий V8 на 275 к.с. і став першим авто з електроприводом регулювання кермової колонки.

Особливість концепту — сидіння, які підіймалися та поверталися назовні при відкритті дверей. Багато ідей потім з’явилися в серійних авто, а ось дах із підіймальним механізмом залишився тільки у шоукарі.

Ford X-1000 (1957): гнучкий і футуристичний

Концепт Алексa Тремуліса дозволяв ставити двигун спереду або ззаду.

Салон був розкішним: телевізор, Hi-Fi та два сидіння під висувним куполом, який перетворював авто на кабріолет або «бульбашкове» купе.

XP-700 Corvette (1958): космічне перетворення

XP-700 був фактично переробленою Corvette з унікальним носом і «бульбашковим» куполом, що надавало авто космічний вигляд.

Як концепт, він відмовився від звичайного дзеркала заднього виду, замінивши його перископом для кращого огляду.

Cadillac Cyclone (1959): радар і «сонцезахисний» купол

Cadillac приєднався до футуристичних концептів із Cyclone.

Чорні конуси на носі містили радар для уникнення перешкод — прообраз сучасного адаптивного круїз-контролю. Салон був під захисним куполом із пластикової панелі, покритої паровим сріблом для відбивання сонячних променів.

Chrysler Turboflite (1961): легка турбіна та авіаційні фішки

Turboflite отримав турбіну, що важила вдвічі менше за V8, та електричний скляний купол, який підіймався при відкритті дверей.

Коли застосовували гідравлічне гальмо, висувалось додаткове «повітряне» гальмо для підсилення системи — технологія, яка в серійних авто з’являється дуже рідко навіть сьогодні.

GM Runabout (1964): стрілою по місту

Runabout був компактним триколісним міським авто з аеродинамікою стріли.

У багажнику розташовувалися два вбудовані візки для покупок, а всередині було місце для п’яти пасажирів — двоє спереду і троє ззаду. Таких практичних, але стильних «шопінг-карів» серійно досі не роблять.

Lamborghini Marzal (1967): скляний шедевр

Marzal вражав великою площею скла — понад 48 квадратних футів — і кондиціонером, щоб салон не перегрівався.

Розроблений Bertone, концепт став попередником Lamborghini Espada. Дизайн ряснів шестиугольниками, а потужність забезпечував 175-сильний шестициліндровий мотор, встановлений над задньою віссю.

Alfa Romeo Carabo (1968): «Жук» з крилами

Carabo, спроєктований Марчелло Гандіні, базувався на середньомоторній Alfa Romeo Tipo 33 і був своєрідним оновленням Lamborghini Miura.

Концепт розв’язував проблему підйому передка на швидкості та вперше показав світу «жукові» двері-крила, пізніше використані на Countach.

Mercedes-Benz C-111 (1969): рекорди на крилах чайки

C-111, хоча і називають концептом, у Mercedes вважали його дослідним авто. Перша версія мала 280-сильний три-роторний двигун Ванкеля і двері «чайка».

Пізніше з’явилися чотири роторні та дизельні варіанти. Авто було надзвичайно аеродинамічним: у 1978 році дизель побив рекорд швидкості для цього палива — 200 миль/год, а рік потому з 4,8-літровим V8 середня швидкість на колі досягла фантастичних 251 міль/год. Всього виготовили 16 машин.