Автомобільний інформаційний портал

Nissan Frontier: пікап, про який легко забути — і дарма
Що це взагалі таке?

Це Nissan Frontier — середньорозмірний пікап від Nissan, який часто губиться в тіні гучніших конкурентів. Парадоксально, але бренд, що нині відомий боротьбою за доступні седани на американському ринку, де не надто люблять ані седани, ані доступність, паралельно випускає цілком класичний робочий трак. І так, про нього реально легко забути.

Чому він непомітний на фоні інших?

Поки спортивні моделі Nissan збирають заголовки, а кросовери приносять основні прибутки, пікапи іноземних брендів традиційно програють у медіапросторі американським гігантам на кшталт Ford F-150 чи Ram 1500 від Ford та Ram.

Навіть більш «альтернативні» пікапи — Honda Ridgeline з легковою поведінкою або Hyundai Santa Cruz з форматом міського ute — виглядають сміливішими. Toyota ж узагалі тримається впевнено завдяки Tacoma і Tundra від Toyota. Тож аби виділитися, Frontier мусить грати за іншими правилами.

Головний козир — колір?

Частково так. Frontier доступний у новому відтінку Afterburn Orange — яскравому, майже мандариновому кольорі, який ніби натякає на авіаційні старти в стилі Top Gun. У реальності це, звісно, не спорткар, але увагу в потоці такий пікап привертає без зусиль.

Класика без надмірностей

Nissan пішов максимально традиційним шляхом. Frontier — це класичний mid-size pickup, конкурент Tacoma та Ford Ranger, а не повнорозмірних американських монстрів.

Під капотом — 3,8-літровий бензиновий V6, що працює в парі з 9-ступеневим автоматом. Потужність — 310 к.с., крутний момент — 281 lb-ft. Цифри без рекордів, зате перевірені та чесні. Максимальна вантажна здатність на буксир — до 7 150 фунтів (понад 3,2 т), чого більш ніж достатньо для човна, трейлера чи робочого причепа.

Конфігурації та версії

Frontier доступний з:

• заднім приводом або підключуваним повним,
• подовженою кабіною King Cab із 6-футовою вантажною платформою,
• або Crew Cab з 5-футовим кузовом (є й варіант з довшою колісною базою).

Комплектації згруповані у чотири пакети:

• Base — максимально простий, майже «робочий мінімум»;
• Convenience — усе, що стосується комфорту;
• Pro / Pro-X — 360-градусна камера, офроуд-режими, захист;
• Premium — аудіосистема Fender (так, ті самі гітарні підсилювачі від Fender), кращі матеріали салону та додаткові опції.

Що в ньому справді олдскульного?

Усе, що фанати пікапів зазвичай люблять:

• рамна конструкція без хитрих рішень;
• звичайний кузов без прихованих відсіків і трансформацій;
• багато фізичних кнопок, шайб і перемикачів;
• мінімум «гаджетизації».

Водночас модель оновили: дизайн став сучаснішим, салон — охайнішим, мультимедіа — швидшою. Це вже не свідомо ретро-версія на кшталт Hardbody, а нормальний сучасний пікап зі здоровою часткою механічної чесності.

Як він їде?

Frontier відчувається аналоговим. Підвіска — незалежна двоважільна спереду і ресорна ззаду. Стандартні амортизатори можна замінити на Bilstein у версіях Pro-X — і тоді пікап стає значно впевненішим поза асфальтом.

Кермування важке, зворотний зв’язок чесний: дорога відчувається без фільтрів. Це не мінус — це характер. Frontier не маскує свою утилітарну сутність і не прикидається преміальним SUV.

Вердикт

Nissan Frontier не намагається перевернути сегмент. І саме в цьому його сила.
Це простий, надійний, зрозумілий пікап без зайвих технологічних надбудов. Він не найбільш модний і не найгучніший, але виконує свою роботу саме так, як і має це робити справжній трак.

На фоні перевантажених електронікою та гігантських за розмірами конкурентів Frontier виглядає тверезою альтернативою. Якщо вам потрібен робочий пікап без пафосу, його точно варто додати до шортлиста.