«Повне самокерування» стало «допомогою водієві»: Tesla перейменувала FSD у Європі
— 10.10.2026Німецьке міністерство транспорту домоглося від Tesla нової назви й обмеження швидкості. Як до цього дійшло — від 2016 року до сьогодні.

Японський одномісний електромобіль MiBot, про який ми писали як про концепт «машини майбутнього», вже їздить дорогами. Стартап KG Motors передав першу машину покупцю 30 грудня 2025 року, а з квітня 2026 року обіцяв почати повноцінне серійне виробництво. Розбираємо, що про MiBot відомо офіційно, чого поки ніхто не знає і чи є в нього шанс доїхати до України.
MiBot — одномісний електромобіль завдовжки 2,49 м, завширшки 1,13 м і заввишки 1,465 м, що важить 430 кг. Це на 26 см вужче за Citroën Ami. У Японії він підпадає під окрему категорію мікроавтомобілів, меншу за звичні кей-кари.
У салоні — одне крісло і місце для дрібних покупок: за словами розробників, поруч з водієм поміщаються дві 18-літрові каністри для гасу. Машина отримує оновлення програмного забезпечення «по повітрю».
KG Motors заснував Кадзунарі Кусунокі — «Kussun», звідси й назва компанії (Kussun Garage). Стартап базується в Хіґасі-Хіросімі поблизу Хіросіми. Ідея, за словами засновника, з’явилася, коли він бачив, як великі машини протискаються вузькими японськими вуличками, везучи одну людину. MiBot розрахований на поїздки до магазину, аптеки, на роботу в межах міста — особливо для людей похилого віку в провінції, де громадський транспорт скорочується.
MiBot — не перша спроба зробити в Японії крихітний міський електромобіль. Toyota продавала двомісний C+pod (на фото), але він коштував помітно дорожче. Ставка KG Motors — саме на ціну: мільйон єн — удвічі менше, ніж коштує найдешевший популярний електричний кей-кар Nissan Sakura.
Станом на травень 2025 року KG Motors мала понад 2 тисячі передзамовлень. Перші близько 300 машин компанія планувала передати покупцям у Хіросімі й Токіо до березня 2026 року, а першу річну партію — 3 300 штук — вже розпродано наперед з поставками до березня 2027-го. На 2027 рік KG Motors заявляє виробництво до 10 тисяч машин і розробку автономних функцій для сервісів спільного користування.
Офіційно — ні, і найближчим часом навряд чи. Щоб продавати MiBot у ЄС чи Україні, його потрібно сертифікувати як легкий квадрицикл (категорії L6e/L7e — так, як сертифікований Citroën Ami), а японська зарядка від 100 В і роз’єм J1772 не збігаються з європейськими стандартами. Приватний ввіз теоретично можливий, але реєстрація нестандартного транспортного засобу без європейського схвалення типу — довгий і непередбачуваний процес.
Висновок редакції: MiBot цікавий не як машина для нас, а як сигнал. За $7 000 японці отримали повноцінний міський електротранспорт із дахом і дверима — дешевше за хороший електроскутер з акумулятором на заміну. Якщо ідея приживеться в Японії, схожі мікроавтомобілі почнуть з’являтися й у Європі — і тоді питання «навіщо везти одну людину в двотонному кросовері» стане актуальним і для українських міст.
Джерела: Electrek — перші поставки mibot; Electrek — mini EV за $7 000; Monocle — Japan's tiny electric vehicle; Wikipedia — Mibot. Фото: TTTNIS (CC0), Wikimedia Commons.