П’ять прототипів Bugatti Veyron: від EB 118 до таємного концепту Вальтера де Сільви

Автор: Ігор Щербина

Серійний Bugatti Veyron з’явився у 2005 році, але його історія почалася на сім років раніше — з ескізу двигуна на конверті. Між ними — п’ять прототипів, і один з них десять років ніхто, крім співробітників Volkswagen, не бачив. Ось як це було, по черзі.

Звідки взялася ідея

У 1997 році голова Volkswagen Фердинанд Піх, за легендою, накидав схему мотора W18 на конверті під час поїздки потягом у Японії. У травні 1998-го концерн купив права на марку Bugatti — і за наступні півтора року показав чотири концепти на одній і тій самій базі: 6,3-літровому атмосферному W18 з трьома рядами по шість циліндрів і постійним повним приводом.

1. EB 118 — Париж, вересень 1998

Дводверне гран-турізмо від Джорджетто Джуджаро (Italdesign) з мотором спереду. Потужність W18 — 555 к.с. Центральне «ребро» на капоті — відсилка до легендарного Type 57SC Atlantic.

2. EB 218 — Женева, березень 1999

Той самий двигун, але вже в чотиридверному седані завдовжки 5375 мм. Задача — показати, що W18 підходить для різних типів кузова. Седан Bugatti до серії так і не дійшов.

3. EB 18/3 Chiron — Франкфурт, вересень 1999

Перший середньомоторний суперкар у серії, автор — Фабріціо Джуджаро. Саме тут з’явилася компонування, яке згодом отримає Veyron: двомісний салон і мотор за спиною водія.

4. Таємний концепт Вальтера де Сільви — 1999

Паралельно над суперкаром працював Вальтер де Сільва — згодом головний дизайнер усього концерну Volkswagen. Його версія з тим самим W18 мала круглі фари й ліхтарі та овальну «підкову» решітки, через що її прозвали «жуком». Bugatti її відхилила, на автосалони машина не потрапила і десятиліття залишалася невідомою. Лише у 2009 році італійський журнал Quattroruote опублікував її фото, а тепер концепт виставлено в музеї Autostadt поруч із заводом Volkswagen у Вольфсбурзі.

Попри відмову, частина ідей де Сільви дісталася серійній машині: кришка двигуна, великий центральний вихлоп і дифузор.

5. EB 18/4 Veyron — Токіо, жовтень 1999

Цей концепт зробили вже всередині Volkswagen: керівник дизайну Гартмут Варкус, автор екстер’єру — Йозеф Кабань. Саме EB 18/4 найближче нагадує серійний Veyron, і саме його назву отримала майбутня модель — на честь П’єра Вейрона, переможця «24 годин Ле-Мана» 1939 року на Bugatti Type 57C.

Від W18 до W16: як прототип став рекордсменом

У 2000 році концепт показали в Детройті, Женеві й Парижі вже як EB 16/4 Veyron — з чотирма рядами циліндрів W16 замість W18. Атмосферний W18 не давав потрібної надійності й охолодження для заявлених цілей. У 2001-му ухвалили рішення про серійне виробництво, перший прототип, придатний для доріг, був готовий у серпні 2003-го, але технічні проблеми знову і знову відкладали старт.

Серійний Veyron 16.4 вийшов у вересні 2005 року: 8,0-літровий W16 з чотирма турбінами, 1001 к.с. і 1250 Н·м, розгін до 100 км/год за 2,46 с і десять радіаторів охолодження. 19 квітня 2005 року він розігнався до 408,47 км/год, а версія Super Sport 4 липня 2010-го встановила рекорд 431,072 км/год. За десять років на заводі в Мольсгаймі зібрали 450 машин усіх версій.

Що з цього варто запам’ятати. Veyron часто згадують як «машину, яку зробили інженери», але історія прототипів показує інше: за півтора року Bugatti перебрала чотири різні дизайнерські школи й два типи двигуна, а від найсміливішого — і найдивнішого — варіанта відмовилася. Якщо будете у Вольфсбурзі, Autostadt — рідкісна можливість побачити «альтернативний Veyron» на власні очі.

Джерела: Bugatti Newsroom — From vision to Veyron, Carscoops — таємний прототип Bugatti з 18 циліндрами, Wikipedia — Bugatti Veyron.