Monteverdi High Speed 375 L: як швейцарський дилер Ferrari зробив власний гран-турер із V8 Chrysler

Автор: Ігор Щербина

Швейцарія не асоціюється з автомобілями, але в 1970-х у Базелі робили гран-турери, які в тестах розганялися до 100 км/год за 8 секунд і коштували як найкращі європейські купе. Взимку 2025 року на аукціоні Bring a Trailer виставили Monteverdi High Speed 375 L 1973 року, який майже пів століття простояв у музеї самої марки. Це хороший привід розповісти історію людини, яка посварилася з Енцо Феррарі й вирішила робити власні машини.

Продавець Ferrari, який став конкурентом

Петер Монтеверді (1934–1998) був гонщиком і офіційним дилером Ferrari у Швейцарії. За легендою, яку наводить британський журнал Octane, у 1957 році він посварився з Енцо Феррарі — і згодом вирішив, що зробить машину не гіршу. Спершу були гоночні спецверсії MBM наприкінці 1950-х і на початку 1960-х, а в 1967 році на Паризькому автосалоні дебютував High Speed 375 S.

Рецепт був типовим для «євро-американських» гібридів того часу: італійський кузов, швейцарське складання і великий американський V8 Chrysler, який дешево купувався і легко обслуговувався. Так само робили Jensen Interceptor у Британії та Iso і De Tomaso в Італії.

Frua, суперечка і Fissore

Перші кузови малював і будував П’єтро Фруа. Цюрихська газета Blick назвала High Speed «найкрасивішою формою, яку бачили між Альпами й Ла-Маншем». Але Монтеверді й Фруа посварилися через роялті, і вже з 1968 року виробництво кузовів перейшло до ательє Carrozzeria Fissore в Савільяно. Кузов став гострішим і сучаснішим — саме таким є і машина з аукціону.

Лінійка поступово розрослася: двомісний 375 S, чотиримісний 2+2 375 L (найпопулярніша версія), кабріолет 375 C (лише два екземпляри) і навіть седан 375/4 з колісною базою 3,15 м. Octane оцінює випуск саме 375 L у 65–66 машин — джерела розходяться.

Мотор: 7,2 літра і 375 «американських» сил

Під капотом — Chrysler 440 Magnum: 7,2 л (440 кубічних дюймів), 375 к.с. за американським стандартом SAE «брутто». За європейським DIN реальна потужність була приблизно на третину меншою, але й так машина їхала серйозно: у тесті Auto Motor und Sport 1972 року 375 L розігнався до 100 км/год за 8,2 с і набрав 229 км/год. Для порівняння, у ті роки це рівень дорогих італійських купе.

Машина з аукціону

Лот Bring a Trailer — 375 L 1973 року з пробігом близько 72 тис. км. Кузов перефарбований попереднім власником у зелений колір, салон обшитий коричневою шкірою — сидіння, двері, тунель трансмісії. Кермо з дерев’яним ободом, кондиціонер, тришвидкісний автомат TorqueFlite і диференціал підвищеного тертя. До 2016 року машина стояла в музеї Monteverdi в Базелі, а за рік до продажу їй зробили обслуговування двигуна.

Скільки коштують такі машини: у грудні 2025 року британський дилер H&H виставив 375 L 1970 року — один з останніх кузовів Frua, після дев’ятирічної реставрації і з мотором, форсованим до 450 к.с., — за £394 995.

Кінець марки

Спортивні купе High Speed випускали з 1967 по 1976 рік. Далі Монтеверді перейшов на дорогі переробки чужих машин — позашляховик Safari на базі International Scout, седани Sierra (на базі Plymouth Volaré) і Tiara (на базі Mercedes-Benz S-класу W126, лише три штуки). Загалом компанія зробила близько 1 300 автомобілів, найбільше — 350 штук у 1979 році, переважно позашляховиків. Виробництво закінчилося у 1982-му. Фабрика в Біннінгені біля Базеля з 1985 по 2016 рік працювала як музей, після чого колекцію передали до Швейцарського музею транспорту в Люцерні.

Висновок редакції: Monteverdi — приклад того, як у 1960–70-х маленька компанія могла зробити конкурента Ferrari, купивши мотор у Детройті й кузов в Італії. Сьогодні такий підхід неможливий через вимоги до безпеки й екології — і саме тому ці машини цінуються колекціонерами: це останні «гаражні» гран-турери, зроблені однією людиною за власним смаком.

Джерела: Carscoops (лот Bring a Trailer), Octane, Wikipedia (Monteverdi, Monteverdi High Speed), Auto Motor und Sport (тест 1972 року). Фото: Calreyn88 (CC BY-SA 4.0), Matthias v.d. Elbe (CC BY-SA 4.0), Wikimedia Commons.