Кей-кари: що це за японські мікроавто і чи можна їздити на такому в Україні

Автор: Ігор Щербина

Кей-кари (kei car, від японського «кейдзідося» — легкий автомобіль) — окремий клас мікроавто, який існує лише в Японії. Саме вони щороку очолюють японський рейтинг продажів, і саме про них нас найчастіше питають: що це таке і чи можна мати такий у нас. Відповідаємо на п’ять питань.

Що таке кей-кар?

Це автомобіль, який вписується в жорсткі державні обмеження. З жовтня 1998 року вони не змінювалися:

• довжина — до 3,4 м;
• ширина — до 1,48 м;
• висота — менше 2 м;
• робочий об’єм двигуна — менше 660 см³;
• потужність — до 64 к.с. Це не закон, а «джентльменська угода» між виробниками й урядом.

Клас створили ще 1949 року, щоб японці після війни могли дозволити собі хоч якусь машину й щоб підтримати автопромисловість країни.

Навіщо японці їх купують?

Через гроші й місце. Податок при купівлі для кей-кара становить 2% від ціни проти 3% для звичайної машини, податок за вагою — більш ніж на третину нижчий. У сільській місцевості власник кей-кара часто не мусить отримувати довідку про наявність паркувального місця, без якої звичайне авто в Японії не продадуть. Кей-кари легко впізнати за номерами: чорні цифри на жовтому тлі для приватних машин.

Які кей-кари найпопулярніші?

Мікровен Honda N-Box у 2025 році четвертий рік поспіль став найпродаванішим автомобілем Японії: 201 354 машини. Друге місце посіла Toyota Yaris (166 533), третє — знову кей-кар Suzuki Spacia (165 589). У першій десятці ще два кей-кари — Daihatsu Tanto і Daihatsu Move.

Попри розміри, N-Box дуже місткий усередині: це коробка з майже вертикальними стінками, розсувними задніми дверима й високою стелею.

Чи бувають електричні кей-кари?

Так. З 2022 року продаються Nissan Sakura і Mitsubishi eK X EV з батареєю на 20 кВт·год і запасом ходу близько 180 км — для міста цього достатньо. У жовтні 2025 року на ринок кей-карів вийшов і китайський BYD з електричною моделлю Racco, тож японські виробники вперше отримали іноземного конкурента у своєму «заповіднику».

Чи можна їздити на кей-карі в Україні?

Майже ні. Головна перешкода — праве кермо. Частина п’ята статті 29 Закону України «Про дорожній рух» прямо каже, що транспортні засоби з правим розташуванням керма до участі в дорожньому русі не допускаються. Виняток — машини, зареєстровані до набрання законом чинності 16 липня 1993 року, а також тимчасове ввезення: іноземці можуть користуватися такою машиною до року, громадяни України — до двох місяців.

Зареєструвати праворульний кей-кар можна лише після перенесення керма на лівий бік через офіційне переобладнання. Це окреме погодження, роботи кваліфікованої майстерні й сертифікація, тож для маленької дешевої машини таке переобладнання економічно не має сенсу. Детальніше про ризики такої переробки — у нашому матеріалі про перенесення керма праворуч-ліворуч.

Розрахунок редакції: парадоксально, саме мито на кей-кар в Україні було б мізерним. Акциз для бензинового мотора до 3 л — €50 за 1 000 см³, тобто для 660 см³ це близько €33, помножених на коефіцієнт віку (від 1 до 15). Навіть для машини старше 15 років акциз не перевищить €495, близько 25 тис. грн за курсом НБУ на 8 жовтня. Але без легального лівого керма ця економія нічого не дає.

Що це означає для вас. Якщо подобається ідея маленької місткої машини, шукайте ліворульні «кей-подібні» моделі для Європи — вони більші за японські кей-кари й мають звичайні двигуни, але реєструються без проблем.

Джерела: Wikipedia — Kei car, Nippon.com — Honda N-Box найпродаваніша машина Японії 2025 року, Best Selling Cars Blog — ринок Японії 2025, Protocol.ua — чи можна їздити з правим кермом, НБУ — офіційний курс.